Ви мусите дозволити Javascript у вашому браузері для оптимальної роботи сайта і відображення розділів повністю.
Увійти Моя подорож
UaRuEn

Успішний кейс в туризмі. Маріуполь на Донеччині

02.11.2020
764

Спершу потрібно «закохати» у власне місто його жителів, да так, щоб їм хотілося його показати всій Україні. Це рецепт успішного кейсу розвитку туризму у Маріуполі. Місто активно розвиває подієвий туризм та робить ставку на дозвілля. Тут плани амбітні – побудувати найбільший на сході України аквапарк, розширити готельну інфраструктуру та повернути у комунальну власність цікаві архітектурні пам’ятки.

Про все це розповів заступник міського голови Маріуполя Олександр Кочурін.

— Як Маріуполь прийшов до того, що таки варто розвивати туризм у місті?

Визначальним став показник, наскільки люди пишаються своїм містом. Коли ми почали працювати у 2016 році, «Рейтинг» опублікував дані, які показували, що 75% львів’ян пишаються своїм містом, а у Маріуполі цей показник був на рівні лише 33%. Зараз останні дослідження показують, що у нас вже 83% містян пишаються своїм містом! І це означає, що його можна показувати всій Україні. Це стало відправною точкою для промоції туризму у Маріуполі.

— І з чого саме вирішили розпочати?

З подієвого туризму. Нам треба було подолати бар’єр індустріального міста, де недалеко проходить війна. Отже, щоб люди приїжджали насамперед на фестивалі, ми зробили цілий комплекс заходів, почали проводити щокварталу подію загальнонаціонального масштабу. Влітку – це фестиваль сучасної музики «MRPL.CITY», на якому збираються всі зірки української та зарубіжної естради. Він триває три дні на морському узбережжі, це така в хорошому сенсі заміна «Казантипу».

Навесні ми зробили арт-фестиваль «Гогольфест», а восени - фестиваль класичної музики «Mariupol Classic», взимку організовуємо гуляння на Різдвяні свята. Так тривало три роки поспіль, цьогоріч завадила пандемія коронавірусу.

Після цього почали думати над інфраструктурою: як зробити так, щоб люди приїжджали до нас не лише на день-два, а могли затриматись на тиждень. Розробили стратегію коротко-, середньо- та довгострокових дій. Тут є кілька позицій. Перша – це дозвілля (фестивалі), друга – історичне місто, третя - проведення вільного часу та відпочинок.

— Отже, що в першу чергу треба подивитись у Маріуполі?

Перший об’єкт – це водонапірна вежа на шість поверхів, якій більше ста років. Ми зробили там капітальний ремонт, вона стала простором для містян та туристів, які можуть туди приїхати та підійнятися нагору, з неї на все місто відкривається неймовірний краєвид. Море, порт, металургійні підприємства… На тих, хто приїжджає вперше – він справляє враження одночасного поєднання стихій. Саме там розміщений і наш туристично-інформаційний центр, де можна отримати всю необхідну туристу інформацію.

Друга локація – Театральний сквер. Ми почали ремонт центральної частини міста, де він знаходиться. Відновлюємо фасади будинків, думаємо над тим, щоб повернути у комунальну власність із Фонду держмайна будівлю колишнього лікеро-горілчаного заводу. Це дуже цікава архітектурна споруда.

Щодо проведення вільного часу та відпочинку містян та наших гостей, ремонтуємо піщаний пляж - це одна із найчистіших частин міста біля моря. Він може вмістити близько 15 000 людей одночасно. Там буде і канатна дорога, і є ідея по будівництву найбільшого в Україні аквапарку. Він буде і першим на сході країни, і найбільшим в Україні.

— Яка вартість проекту?

Ми вели перемовини з найкращими компаніями по будівництву аквапарків у світі. Це турецькі та іспанські компанії, але ми більш схильні до турків. Вони вже нам повністю намалювали візуальну частину, прив’язану до території. Наступного року хочемо запроектувати і в 2023-2024 році – відкрити. Вартість близько 300 млн грн.

— За рахунок чого будете фінансувати?

У нас є бар’єр для потенційних інвесторів, бо їм неспокійно повністю такі великі кошти інвестувати. Саме тому ми відкриті до інвестицій у співфінансуванні 50/50, де половину буде фінансувати місто, а іншу - інвестор, але першочерговість повернення коштів будемо пропонувати інвесторові.

— Щодо тих місць, які треба відвідати після Вежі та Театрального скверу…

Звуко-світовий фонтан «Європейський». Згори він символізує прапор Європейського союзу, кількість зірок ідентична до тих, що є на прапорі ЄС. Це символ того, що Маріуполь та Україна загалом є частиною європейського світу.

Щодня з 18.00 відбувається шоу фонтана. Лунають пісні кожної із європейських країн, причому містяни голосували і самі обирали, які саме звучатимуть.

Цього року на день міста ми відкрили першу в Україні смарт-площу Миру та Свободи. Вона складається з кількох компонентів, як невеличка екскурсія. Починається з муралу на житловому будинку, де зображена дівчинка Меланія, яка втратила матір при обстрілі мікрорайону «Східний». Мати закрила її собою і загинула, дівчина втратила ногу, але веде активний спосіб життя. Цей мурал символізує трагедію однієї людини та тисяч постраждалих внаслідок бойових дій на Донбасі. Потім ми переходимо до наступної частини – це скульптура «Протистояння», ми її забрали із Києва до Маріуполя. Третій компонент – це Пам’ятник героям-визволителям – тим хлопцям маріупольчанам, які загинули захищаючи місто. Він у вигляді Герба України з дубовим листям, де кількість листочків по кількості хлопців, які загинули. На них нанесено гравірування із ім’ям та прізвищем кожного бійця. Конфлікт-Протистояння-Площа миру. Кожна війна має закінчуватись миром. Отже, завершують композицію 25 птахів на великих стовпах, кожен символізує регіон України. Вони підписані QR-кодом, який виводить на сайт цієї площі. Птахи облаштовані лазерним обладнанням, яке проектує на площу шоу про єднання нашої країни. Оскільки наше місто морське – кожні останні 20 хвилин з години також проектуються на площу плаваючі дельфіни. Люди можуть підійти, відсканувати QR-код, створити за допомогою мобільного додатку свого власного дельфіна, обрати йому професію, колір, стать і випустити його на цю площу. Авторські дельфіни 1-2 хвилини плавають на площі.

На площі Миру та Свободи є також ринок їжі, де представлено шість кухонь. Зокрема, наша місцева морська з пеленгасом та камбалою, а також традиційний грецький чебурек.

Ми починаємо ремонтувати центральний пірс, набережну. Оскільки це великий проект, його робити досить довго та дорого, поки що обмежуємось маленькими компонентами, які справляють на людей суттєве враження. У нас є хвилеріз, який входить в море на 300 м. Ми його відремонтували, зробили з нього доступ до моря, і зараз це місце дуже популярне серед наших мешканців. Там є облаштована фудзона, і люди просто приємно проводять час.

— Які ще унікальні об’єкти радите подивитись?

Є у нас мечеть. І унікальна мозаїка ще з радянських часів, зокрема, зроблена Аллою Горською. Є мозаїка, яку можна побачити тільки у Маріуполі і Сан-Франциско, бо її зробив Віктор Артаутов, який потім виїхав до Америки.

Є ще будівля, яка зараз знаходиться у приватній власності, ми хочемо повернути її місту і відреставрувати. Це будинок архітектора Віктора Нільсена, який проектував і водонапірну вежу.

Цікаві також Будинок лікаря Гампера, «Будинок з левами», будівля колишнього першого у місті готелю «Континенталь», нетипова для сходу країни.

— Відслідковували, як збільшувався туристичний потік?

За минулий рік Маріуполь відвідало 100 тисяч туристів при нашій чисельності 500 тис людей. В основному приїздять з України, багато із Одеси, Харкова, Запоріжжя, Дніпра, Житомира, що досить неочікувано для нас. Під час фестивалів проводили опитування: коли люди купували квитки, то заповнювали анкети. Так ми дізналися про Житомир, як і про людей із Донецька та Криму. Іноземців поки у нас мало, здебільшого це родичі містян з Італії, Німеччини та Польщі.

— Як з готелями? Вистачає номерів?

Ні, не вистачає. Це питання для обговорення з мережами готелів, тут ми відкриті до будь-якого спілкування, щоб пропонувати місто для облаштування готельної індустрії. Наш номерний фонд близько 400 номерів при потребі в чотири рази більшій.

Щодо транспортної мережі теж є питання. Наш аеропорт, якщо буде на те воля, може запуститися за три місяці. Злітно-посадкова смуга у задовільному стані, може приймати літаки. Проблема тільки з відкриттям повітряної зони, але тут все залежить від політичної волі керівників нашої держави. На початку війни одночасно закривали аеропорт Харкова, Маріуполя та Запоріжжя. Потім Харків та Запоріжжя відкрили, а нас – ні. Якщо проаналізувати дальність можливих пострілів, то наш аеропорт розташований до перших позицій за 40 км. Не думаю, що Харків досить суттєво віддалений від кордону.

Потяг до Маріуполя їде 14 годин, але реально скоротити цю тривалість до 12 годин, і в цьому нам дуже потрібна підтримка. Друга історія – відкритий аеропорт Запоріжжя, туди з Києва політ триває лише годину, а звідти є до нас повністю відновлена траса. На авто – дві години, автобусом – дві з половиною. Якщо не відкривається наш аеропорт, то дуже потрібні зараз регулярні автобусні рейси з аеропорту Запоріжжя до Маріуполя і у зворотному напрямку з прив’язкою до основних авіарейсів.

— Що порадите тим, хто хоче розвивати туризм?

Ніхто замість вас не знайде ваш культурний код, вашу унікальну особливість, за якою треба приїжджати. Її треба знайти. Коли ми організовуємо фестиваль чи реконструюємо інфраструктуру, то уявляємо звичайного мешканця України, як його простимулювати, щоб він придбав квиток на потяг, на літак, просто сів за кермо авто та приїхав саме до Маріуполя. Знаходячи відповідь на такі питання, шукаємо і проекти, які маємо реалізовувати. Треба дивитися очима вашого потенційного туриста.

Матеріал підготовлено Державним агентством розвитку туризму України.

Підпишіться на розсилку новин та пропозицій від discover.ua і наших партнерів

Натискаючи кнопку, ви погоджуєтесь із Правилами та умовами.