Ви мусите дозволити Javascript у вашому браузері для оптимальної роботи сайта і відображення розділів повністю.

Перемогти і зберегти: як в Україні захищають пам’ятки від війни

20.04.2022
303

З початку ХХ століття у світі прийняли низку документів про захист культурної спадщини під час воєнних збройних конфліктів. Основною серед них наразі є «Конвенція про захист культурних цінностей у випадках озброєного конфлікту» (Гаага 1954 р.), підписантом якої є й росія. Держави, що ратифікували на своїй території цей документ, зобов’язуються утримуватися від нападів на культурні цінності, використання їх у воєнних цілях, спроб пограбування та руйнування. Але, як ми вже зрозуміли, російським загарбникам байдуже на будь-які конвенції та моральні принципи. Тому зберегти багате культурне та історичне надбання України — одна з надважливих місій українців у цій війні. Discover Ukraine вирішили дізнатися, хто й що робить у цьому напрямі.


Передісторія

Очевидно, що в Мінкульті відчували потенційну загрозу збройного конфлікту, тому ще навесні 2021 року актуалізували перелік музейних об’єктів, які підлягають першочерговій евакуації (так званий «червоний список»). Але, на жаль, далі справи не пішли. За кілька днів до початку бойових дій повідомлялося, що музеї не поінформовані, що робити у випадку, «якщо почнеться». У Львові пропонували розробити план евакуації та зберігання культурних цінностей, а також провести навчання для працівників закладів культури, але вчасно голосування не відбулося, а далі вже почалася війна. Попри це, деякі музеї України заздалегідь вивезли свої найцінніші колекції в більш безпечні західні області. Так зробили установи Одеси, Маріупольський художній музей вивіз роботи Куїнджі, згодом евакуацію фондів почали музеї Вінниці, Житомира, Сум, Чернігова, Дніпровський історичний музей, Національний музей історії в Києві.

Хто і як захищає культурну спадщину в Україні

Міністерство культури та інформаційної політики зараз активно консультується з ЮНЕСКО щодо того, як правильно й безпечно зберігати об’єкти під час війни, а також із приводу маркування об’єктів міжнародним знаком «Блакитний щит», що надає статусу посиленого захисту. Знищення таких пам’яток є прямим свідченням воєнного злочину проти культурної спадщини.

Велику роль відіграють також активісти, громади міст, пам’ятко-охоронні музейні спільноти.

На початку березня було створено Штаб порятунку спадщини, який координується ЮНЕСКО, Міжнародною радою музеїв, ICCROM та іншими міжнародними організаціями. Спільно з Національним музеєм Революції гідності вони створили інструкцію з «першої допомоги» для профільних установ. Крім того, штаб займається іншою діяльністю, що спрямована на сприяння порятунку культурної спадщини в умовах війни та її пост-кризовому відновленню.

Директоркою львівського музею «Територія Терору» було створено Музейний кризовий центр, що спрямований на фінансову, організаційну, людську підтримку регіональних музеїв та їхніх команд у кризовий час.

В Івано-Франківську галерея «Асортиментна кімната» перепрофілювалася на евакуацію мистецьких робіт та підтримку художників і художниць, які опинились у скрутному становищі, але продовжують практику.

На жаль, сотні пам’яток культури вже були пошкоджені в результаті потрапляння в них російських ракет, уламків або снарядів, вибухових хвиль. Тому зараз міста оперативно займаються заходами із захисту своєї спадщини. Найбільш активними в цьому є західні області, зокрема Львів та Чернівці, а також Київ, Харків та Одеса.

У цих містах ви точно побачите монументи в «бронежилетах» з армованої тканини та мішків із піском. Такі обладунки не врятують пам’ятник від прямого потрапляння ракети чи снаряду, але можуть вберегти від вибухової хвилі та руйнувань уламками. Крім того, якщо навіть скульптуру буде пошкоджено, усі її частини будуть в одному місці, а не розлетяться, що підвищує шанси її відновити.

Київ

Так, у Києві Департамент охорони культурної спадщини КМДА спільно з небайдужими киянами вже закінчили роботи із захисту пам’ятників Самсону, княгині Ользі, Ярославу Мудрому, Володимиру Великому, Миколі Лисенку, Лесі Українці, Т. Шевченку, Богдану Хмельницькому, П. Сагайдачному тощо.

Також столичні активісти з Мапи реновації запустили збір коштів і провели роботи із  захисту вітражів Київського фунікулера. Для цього із зовнішнього боку вітражів були встановлені 12 дерев’яних щитів товщиною 5 см, додатково загорнуті вогнестійким брезентом.

Будівлі, на жаль, такому захисту не підлягають. Тому Департамент охорони культурної спадщини збирається створити 3D-моделі цінних споруд, які можуть бути обстріляні російськими загарбниками.

Львів

Львів, хоч і розташований відносно далеко від бойових дій, але з перших днів широкомасштабного вторгнення росіян почав евакуацію цінних музейних колекцій у сховища та проводить заходи із захисту культурної спадщини. Силами міської влади, реставраторів, працівників музеїв і волонтерів:

  • вогнетривкими матеріалами обмотуються фонтани і скульптури на площі Ринок;
  • облаштовуються захисні екрани для оборони вітражів Латинської катедри, костелу Св. Антонія, Успенської церкви;
  • захищаються фасади каплиць боїмів і кампіанів;
  • демонтуються частини дерев’яного вівтаря «Голгофа» (XIV століття).

Місцеве Товариство з охорони пам’яток активно консультуються з фахівцями з Хорватії, які вже мали подібний досвід у 90-х роках, і ділиться знаннями з усіми, хто цього потребує.

Крім того, львівський архітектор і урбаніст Ю.Чаплінський із командою започаткували проєкт із цифрової паспортизації об’єктів історичної спадщини за допомогою лазерного сканування. Уже створені обміри найстаріших храмів Львова та церкви Ольги та Єлизавети, палац Лозинського; проводяться роботи у костелі Кларисок, планується оцифрування Палацу Потоцьких, а також Луцького замку.

Чернівці

У Чернівцях, де наразі також спокійно, уже теж склали список із понад 20 пам’яток, які потрібно захистити, й розпочали роботи. Мішками з піском заклали найстаріший пам’ятник міста — пам’ятник милосердю (1910 р.), встановили захисні водонепроникні та вогнетривкі щити на вітражі костелу Найсвятішого Серця Ісуса (ХІХ століття). Вітражі в Чернівецькому університеті, що є об’єктом Світової спадщини ЮНЕСКО, закладають тришаровою «бронею» з мінвати, сітки та дерев’яних або металевих щитів.

Також у списку чернівецьких об’єктів захисту: панно Художнього музею, вірменська церква, Єврейський Народний Дім, скульптури та барельєфи на вулиці Кобилянської та інші будівлі.

Інші українські міста також починають долучатися до процесу захисту пам’яток. Одесити ховають за мішками з піском пам’ятник Дюку Рішельє; у Харкові планують облаштувати оборонні конструкції навколо 50 монументів, у тому числі вже укріпили символ харківського майдану — пам’ятник Т. Шевченку; у Сумах захистили скульптурну композицію Аристида Круазі на Петропавлівському цвинтарі; у Ніжині оборонну споруду облаштували навколо першого пам’ятника М. Гоголю; у Дніпровському історичному музеї в «бронежилети» з піску закутали половецьких баб тощо.

Також наприкінці квітня команда українських архітекторів створила проєкт RE:Ukraine. Monuments. Він полягає у створенні типових рішень для проектування конструкцій, які зможуть захистити пам’ятники різних параметрів від ураження вибуховою хвилею, уламками, кулями, вогнем тощо.

Допомога з-за кордону

Важливість збереження пам’яток розуміють у всьому світі (крім наших північних сусідів), тому в цій справі нам допомагають партнери з низки країн.

Так, понад 40 польських музейників об’єдналися для створення Комітету допомоги українським музеям. Від них ми вже отримали тонни необхідних матеріалів для захисту і транспортування пам’яток та продовжуємо отримувати цінні поради та консультації. Крім того, польські спеціалісти навіть особисто приїзжають в області Західної України й допомагають своїми знаннями та досвідом.

Низка німецьких профільних організацій також об’єдналися в Мережу захисту культурних цінностей України. Вони досліджують наші актуальні потреби та передають відповідну інформацію місцевим інституціям, що хочуть допомогти в збереженні українського спадку.

З пакувальними матеріалами та засобами для забезпечення оптимальних умов зберігання колекцій допомагає і Фінляндія.

Федеральне відомство культури Швейцарії виділило 750 000 франків на збереження культурної спадщини України. А урядом конфедерації було профінансовано створення книжкового фонду українською мовою. Крім того, Міжнародний альянс захисту культурної спадщині в зоні конфліктів, що також дислокується у Швейцарії, виділив 2 мільйони доларів для підтримки невеликих музейних установ Києва та Сходу України.

Сайт Мережі європейських музейних організацій створив окрему онлайн-платформу Museums support Ukraine, де зібрані міжнародні ініціативи та гранти, спрямовані на збереження культурної спадщини України у війні, фінансову підтримку, забезпечення роботою українських спеціалістів галузі тощо.

Великі обсяги роботи як в Україні, так і за кордоном проводяться в кіберпросторі. Терабайти необхідних документів та даних оцифровуються й відправляються на зберігання у вебархівах. Зокрема, на початку березня такий архів Saving Ukrainian Cultural Heritage Online створили в Австрії. Також канадська ініціатива UART разом із місцевими державними закладами та університетськими партнерами підготувала безпечне сховище для збереження даних (архівних колекцій, польових досліджень, баз даних, усних історій тощо).

ЮНЕСКО спільно з датчанами з Blue Shield Danmark ініціювали створення платформи Backup Ukraine, де збирають цифрові 3D-копії памʼятників та важливих історичних споруд України. До нього, до речі, може долучитися кожен бажаючий, що перебуває в Україні.


Втрачати життя — страшно, втрачати багаторічну спадщину, що є нашим культурним контекстом та ідентифікатором, — теж страшно. Але всі ці проєкти й ініціативи, про які ми говорили, показують, що любов до України та її культури — сильніша за страх. Тому ми обов’язково переможемо і збережемо!

Фото: Вікторія Петра, УНІАН, Юлія Барсук

Відгуки 0

Немає відгуків

Підпишіться на розсилку новин та пропозицій від discover.ua і наших партнерів

Натискаючи кнопку, ви погоджуєтесь із Правилами та умовами.